Реклама
Цікаво

Середа громадського призначення



 

Середа громадського призначення Громадські будівлі і споруди належать до об'єктів соціального обслуговування широкого спектру, куди входять, за загальноприйнятою класифікацією, такі установи та організації: I - установи охорони здоров'я, фізичної культури і соціального забезпечення; II - установи освіти; III - установи культури; IV - установи і підприємства мистецтва; V - організації та установи науки; VI - організації та установи управління; VII - підприємства побутового обслуговування на селища; VIII - підприємства торгівлі та громадського харчування; IX - споруди громадського транспорту. Необхідно зробити пояснення для розрізнення понять будівлю і споруду.

Будівля є просторово закрита і конструктивно організована штучне середовище проживання, призначена для реалізації побутових, соціальних та виробничих функцій. У будівлі встановлюється мікроклімат, що відповідає його призначенню. Споруди відрізняються від будівель відкритої або частково відкритою формою просторової організації, вираженим техніцизмом функцій. Клімат всередині споруди не регулюється. Закритий театр - це будівля, літній театр з навісом в парку або давньогрецький театр на схилі пагорба - споруди. Тим не менш кордону між цими поняттями все-таки досить прозорі. Наприклад, ангар для літаків або склад, перекритий параболічним склепінням, є закритими обсягами, але належать до споруд. Ці словникові відступу будуть потрібні нам для об'єднання об'єктів громадського призначення в групи, в яких головним класифікаційною ознакою виступає форма їх просторової організації, що істотно при вирішенні дизайнерських завдань.

Виділимо чотири групи громадських об'єктів за цією ознакою. 1. Рекреаційні об'єкти, в які входять спортивні будинки і споруди, установи культури (бібліотеки, музеї, цирки, театри - видовищні об'єкти), споруди транспорту, ча стичні підприємства сфери побутового обслуговуван ня (супермаркети). 2. Система побутового обслуговування населення (ательє, пральні, аптеки, будинки побуту тощо), до якої входять також торгівля і громадське харчування. 3. Об'єкти освіти, освіти, Здра воохраненія, що включають дошкільні та школь ні установи, вузи, лікувальні та реабілітації ційні установи (санаторії). 4. Установи наукової діяльності та управ ління. За функціональною ознакою ряд об'єктів громадського призначення спеціалізований і їх просторова структура залишається постійною (дитячий сад, школа, бібліотека), якщо перепро-філізація не викликана особливими обставинами. Універсальні громадські будівлі і споруди, переважно рекреаційного призначення з пульсуючим графіком експлуатації, повинні передбачати можливість багатофункціонального використання без істотної зміни структури. Наприклад, закритий спортивний зал може використовуватися для тренувань в ігрових та снарядних видах спорту, змагань, святкових заходів. Однак у деяких універсальних суспільних об'єктах відбувається часта зміна технологічного змісту (великі торгові комплекси, виставкові зали), що викликає необхідність просторової трансформації, що забезпечується планувальної гнучкістю.

Для дизайнера ці об'єкти становлять великий інтерес широкими можливостями реалізації свого творчого потенціалу. Всі громадські об'єкти є центри соціального тяжіння різної напруженості і тому виступають в міській забудові в ролі просторових акцентів, підтриманих містобудівними прийомами - організацією підходу, системою благоустрою, індивідуалізацією архітектурного вигляду. Виразність архітектури громадських будинків повинна бути співмірна їх місцем у системі соціальних служб, доречною з художньої насиченості, лаконічною з символіки візуального упізнання їх функцій. Внутрішня структура простору кожної з чотирьох наведених груп суспільних об'єктів складається на основі специфіки організації їх функціональної діяльності та масовості участі у ній людей. Перші дві групи характеризуються епізодичність функціональних процесів і візитів в установи. Наплив уболівальників на стадіон в залежності від інтересу до гри має періодичний характер.

Велика кількість відвідувачів супермаркету практично постійно, хоча кожен з них приходить сюди не кожен день. Але в будь-якому випадку ці установи повинні бути готові прийняти великі маси людських потоків. Тому основою їх просторового рішення є великі зальні приміщення, що входять до складу будівлі або споруди: зал для глядачів театру, дебаркадер перону залізничного вокзалу, ринкові ряди. Принципові планувальні схеми рекреаційних і аналогічних їм за обсягом і видом відвідувань об'єктів будуються за схожим принципом: 1) вхідна група для відвідувачів (тамбур, вестибюль, гардероб, санвузол), приміщення рекогносцировки (фойє, хол, виставковий зал), зри вальний (тренувальний, спортивний) зал, стадіон, плавальний басейн, цирк, музей, 2) приміщення робітники і для персоналу обслуговування - приблизно за такою ж схемою руху, але з набором функціональних приміщень, що відповідають профілю установи. Специфіка режиму відвідувань і архітектурна композиція об'єкта коректують склад і розміри приміщень у кожному окремому випадку. Використання оригінальних конструктивних рішень для перекриття безопорним зальних приміщень розширює творчі можливості створення виразної архітектурної форми, що працює як візуальна домінанта комплексу в цілому (рис. 1.3.19). Застосування, в основному, розпірних конструктивних систем і нерідкі випадки їх обвалення останнім часом змушують звернути  увагу проектувальників на одну умову, виконання якого гарантувало міцність і стійкість історичних споруд. Це умова - геометрична правильність і симетричність форми, рівномірно розподіляє навантаження. Велика частина рекреаційних об'єктів середньої ланки має зали, які компактно вписуються в єдину просторову схему і не виділяються в загальному силуеті будівлі (велика частина клубів) (рис. 1.3.20). Не ставиться завдання об'ємного домінування і при проектуванні залів великих площ в торгівлі і громадському харчуванні, де необхідно вирішувати в першу чергу схему руху людських потоків та екстреної евакуації, а також безперебійну систему обслуговування. У таких об'єктах, просторово диференційованих на парадну зону обслуговування відвідувачів та приховану від їхніх очей технічну кухню установи, різняться, очевидно, засоби та прийоми дизайн-проектування. У будь-якому випадку, однак, в обох зонах повинен бути забезпечений раціональний дизайн і психофізіологічний комфорт за рахунок логічною організації функціональних зв'язків інтер'єрів, освітленості і ТВР, вентиляції, систем пожежної безпеки та інформації, роботи побутових служб. Рекреаційна цінність обслуговуючих систем значно підвищується збагаченням їх функціональної спеціалізації додатковими привабливими для відвідувачів службами: ігровими салонами, дитячими майданчиками, баром, комп'ютерними студіями і т.п. Зальні приміщення повинні мати відповідну висоту, щоб забезпечити достатню кубатуру повітря для дихання великої маси людей, достатню кількість виходів, нормальні видимість і акустику. Багатоповерхові будинки повинні мати не менше двох евакуаційних сходів і виходів, а в будинках III і нижче ступеня вогнестійкості, не допускається розміщення вище 2-го поверху залів місткістю 300-600 чол.

Ці та інші норми і обмеження регламентуються спеціальними нормативами. При розробці планувальних габаритів і розмірів основних приміщень виходять з вимог оптимальної місткості, характеру обладнання, питомої нормується (рис. 1.3.21).  Для середніх розмірів громадської будівлі I групи (рекреаційні об'єкти) площа розраховується виходячи з питомої корисної площі 3,5-6,5 м2 на людину. Розрахунок глядацьких місць у залі спирається на розміри крісел 0,5 х 0,5 м і ширину проходів між рядами 0,35-0,6 м. Враховуються й нормативи режимів руху. Коридори в робочій зоні будівлі беруть шириною не менше 1,5 м, відстань між сходами - 41-48 м, а ширину їх маршів - 1,2-1,8 м. При проектуванні залів великої місткості розраховуються не тільки шляхи і час евакуації (від 1 до 6 хв), а й умови видимості і акустичного режиму. Враховується горизонтальний кут огляду сцени (екрана) і кут перевищення глядацьких місць у міру їхнього видалення від сцени (мал. 1.3.22). Основний акустичної характеристикою аудиторії, залу є реверберація - час згасання звуку в процесі його багаторазового відбиття від внутрішніх поверхонь стін (рис. 1.3.23). Тривалий час реверберації властиво великим приміщенням, воно створює найкращі умови сприйняття продовженого звуку оркестру або голосу співака. При сильному джерелі звуку виникає ефект луни з накладенням звукових хвиль і втратою чіткості, артикуляції звуку (мови, музики). Згадайте, чи завжди вдавалося зрозуміти текст радіо оголошення на вокзалі. Коротка реверберація створює відчуття глухого, дерев'яного звуку і краще підходить для сприйняття камерного звучання лекції. Соковите звучання залежить від оптимального поєднання частоти, сили звуку й об'єму приміщення. При обсязі 1000 м3 (зал з зразковими габаритами 30,0 x9, 0x3, 5 м) час реверберації дорівнює 1,2 сек при частоті звуку 125 Гц і 1,0 сек при 500 Гц, для великого залу в 20000 м3 (50,0 х 40,0 х 10,0 м) - 2,45 сек і 1,63 сек, відповідно [12]. Регулювати час реверберації, ступінь віддзеркалення і поглинання звуку можна конфігурацією залу і підбором акустичних матеріалів облицювання стін, а також спрямованим відображенням звуку стелею, екранованим плитами, нахил яких регулюється простим акустичним правилом: кут відбиття звуку дорівнює куту його падіння. У число об'єктів цивільного будівництва, які включають великі зальні приміщення, великопролітні покриття дебаркадерів і залів очікування, входять пасажирські вокзали автомобільного, залізничного, водного і повітряного транспорту. Основні завдання проектування вокзалів - забезпечення безперешкодного здійснення процесу приїзду-від'їзду пасажирів, опосередкування руху міського та зовнішнього транспорту, що ілюструється різними схемами розташування вокзалу між привокзальній площею і зоною евакуації. Найбільш виразними за масштабністю та специфіці містобудівного і архітектурно-конструктивного рішення є аеровокзали (рис. 1.3.24).

Привабливим об'єктом сучасного архітектурного та дизайн-проектування стають міські автомобільні гаражі різної технології облуговування: від стоянок до автоматизованого зберігання (рис. 1.3.25). Третя і четверта групи громадських об'єктів характеризуються режимами постійного протягом робочого дня перебування в їхній сфері людей, діяльність яких тут носить виробничий відтінок. В архітектурі і дизайні дитячих садів, шкіл, інститутів, лікувальних установ, наукових та адміністративних центрів немає акцентованою виразності рекреаційних установ; художні завдання тут вирішуються більш лаконічними і функціонально обмеженими засобами. Діловий характер установ цих груп ставить в основу раціональну просторову організацію процесів, засновану на лінійній зв'язку універсальних осередків: студентських аудиторій, лікарняних палат або стандартних блоків, які об'єднують функціональні комплекси (групові дитячих садків). Логіка раціонального проектування диктує форму просторової організації таких об'єктів у вигляді об'єднання блоку універсальних осередків з сервісним комплексом іншої структури, нерідко виділеним у спеціальний обсяг. Так, до багатоповерхових санаторним корпусам зі стандартними кімнатами-комірками для відпочиваючих примикає адміністративно-господарський  і рекреаційний корпус, а до будівлі клініки або науково-дослідного інституту - корпус лабораторій або конференц-залу (мал. 1.3.26). Схема руху в обсязі цих споруд регламентована менш жорстко, ніж у спорудах рекреаційних, і тут не ставляться завдання посилення доцентрової інтересу відвідувачів засобами інформації та дизайну до якогось сакрального приміщенню, подібно організації потоків у театрі. У будинках сфери обслуговування внутрішній рух будується переважно на принципі розгалуження. Можливо, тому основним об'єктом діяльності дизайнера тут стають комунікаційні траси: вхідна група, сходи і ліфти, коридори зі світловими кишенями і холи. Розміри будівлі при чарунковій формі розчленування простору визначають композиційні схеми планувальних зв'язків: компактні, лінійні, тупикові, розкриті (транзитні), променеві, периметральні, симетричні, асиметричні і т.д. (Див. рис. 1.2.4). Кожна схема програмує певний сценарій зорових вражень, на який і повинен орієнтуватися дизайнер у формуванні задуму взаємозв'язку інтер'єрів і зовнішнього середовища, фіксації художніх акцентів. Як правило, функціонально комплексні об'єкти громадських служб периметральної або розгалуженої забудови дають хороші передумови для створення внутрішніх дворів, коридорів, ізольованих від зовнішнього середовища ділянок, які не слід випускати з уваги. Щоб забезпечити максимальну доступність об'єктів громадського призначення, їх архітектурне рішення уважно тестують на можливість відвідування інвалідами - сліпими і людьми з порушеннями в роботі опорно-рухового апарату. Для цього усуваються т.зв. будівельні перешкоди - пороги, перепади висот, ухили, вноситься спеціальне забезпечення трас пересування. Докладніше про це див нижче Типологічні особливості середовища проживання інвалідів та літніх людей.

Середа громадського призначення

Середа громадського призначення

Середа громадського призначення

Середа громадського призначення

Середа громадського призначення

Середа громадського призначення

Середа громадського призначення

Copyright © 2015. Всі права захищені. Копіювання матеріалів припустиме лише з посиланням на наш сайт