Реклама
Цікаво

Зведення трубопроводів водовідведення



 

Зведення трубопроводів водовідведення При влаштуванні трубопроводів водовідведення необхідно в основному провести земляні роботи та роботи з прокладання труб. Їх називають також роботами підземного будівництва. Крім того, при цьому можуть бути необхідними, наприклад, бурові, обстроечние роботи, роботи з водоудержа-нію, бетонні роботи, арматурні роботи, а також гідроізоляційні та інші ізоляційні роботи. Для проведення робіт дійсні відповідні приписи щодо запобігання нещасних випадків і норми. При влаштуванні траншеї для прокладки труб необхідно, наприклад, враховувати DIN 4124 Будівельні котловани і траншеї, укоси, ширина робочого простору, обстройка (т. I, с. 298 і 321).

Перед початком будівництва необхідні передпроектні дослідження, наприклад дослідження грунтів, встановлення існуючих комунікацій у районі траси, геодезична зйомка, планування використання механізмів. Також необхідно прояснити місця складування вийнятих мас грунту. Слідом за уривком траншеї для прокладки труб зводиться опора труби з необхідним ухилом дна. Статичні розрахунки слід вести, мінімум, враховуючи кут опори труби. При опорі на порослий грунт з достатньою несучою здатністю дно канави треба оформити таким чином, щоб труба по всій довжині щільно укладалася на нього. При застосуванні труб з муфтами необхідно влаштовувати досить великі поглиблення для муфт для того, щоб уникнути місцевих навантажень на трубопровід і точкових навантажень на муфту.

Якщо мають місце грунти, які не підходять для безпосереднього спирання труб, як наприклад, крупний гравій, камені, мергель і тверда глина, то дно канави відривається глибше. Опора тоді робиться з матеріалу, який можна ущільнювати, наприклад, з піску, великого (гравійного) піску або щебеню. На підготовлену опору укладаються труби і виготовляються з'єднання відрізків труб, причому не повинні з'являтися ні точкові опори, ні лінійні опертя. В якості ущільнення в більшості випадків застосовують кату-ки кільцеві ущільнювачі або ковзаючі трубчасті ущільнювачі. Ущільнювальні елементи і ущільнюючі площині труб повинні бути чистими і сухими. Приєднання труб до споруд, особливо до шахт, має відбуватися шарнірно. Це досягається шляхом вбудовування формованих елементів, які називаються шарнірними елементами або з'єднувальними опорами. На припливної стороні встановлюються формовані елементи з муфтами, а на стороні відтоку - без муфт.

Після укладання трубопроводів та перевірки правильності їх укладання, траншеї слід засипати і ущільнити засипку. При цьому розрізняють заповнення ліжку і засипання зверху трубопроводів. Заповнення відбувається в зоні трубопроводу. Вона проходить від дна канави до висоти 30 см над верхом труби (мал. 19.21). У цій області вільний від каменів, здатний до ущільнення матеріал слід укладати шарами і ущільнювати таким чином, щоб трубопровід при цьому не переміщувався і не був пошкоджений. Якщо передбачається випробування на водонепроникність трубопроводу, то заповнення ліжку проводиться сначалатол'ко до лінії п'яти сводатруби. Це має ту перевагу, що подальші роботи можуть проводитися більш просто. Заповнення траншеї для труби поверх зони трубопроводу називають засипкою. У більшості випадків решту матеріалу при виїмці шарами укладається і ущільнюється. Мокрий або насичений водою зв'язний грунт, а також заморожений грунт не повинні укладатися через пізніше виявляються усадок. При виборі ущільнюючого інструменту слід враховувати, наприклад, матеріал труб, товщину засипання над верхом труби і необхідний ступінь ущільнення. Висоту засипки і число переходів слід погоджувати з ущільнюючим дією обраного інструмента чи механізму.  Випробування трубопроводів на водонепроникність відбувається, як правило, при випробувальному тиску в 0,5 бар, що відповідає висоті водяного стовпа в 5,00 м. За допомогою випробування повинно бути доведено, що в землю не проникнуть стоки і що грунтові води не потраплять в канал. Випробуваний відрізок на початку і в кінці, а також на всіх отворах закривається, і заглушки ущільнюються і зміцнюються (рис. 19.22). Після цього трубопровід від нижньої точки через відкритий резервуар заповнюється і звільняється від повітряних пробок через витяжну повітряну трубу в найвищій точці випробуваного відрізка. Випробувальний тиск в 0,5 бар, виміряний від найбільш глибокої точки, має витримуватися протягом 60 хвилин за рахунок подачі води. Після цього випробувальний тиск повинен витримуватися ще 15 хвилин, а необхідний для цього кількість води повинна вимірюватися. Трубопровід може вважатися водонепроникним, якщо додавання води не перевершить допустимі значення.

Зведення трубопроводів водовідведення

Copyright © 2015. Всі права захищені. Копіювання матеріалів припустиме лише з посиланням на наш сайт