Шліфування

Шліфування Шліфування застосовують не тільки при первинній обробці поверхні при її підготовці до обробки, але і при обробці лакофарбових та інших покриттів. Шліфування використовують на всіх етапах обробки: після нанесення нижніх, проміжних та верхніх покриттів, тобто після грунтовки, шпатлювання, нанесення першого й останнього шарів лаку. У залежності від етапу використовують шкурки різних номерів. Загальне правило можна сформулювати так: чим ближче закінчення обробки, тим менше номер шкурки. Так, наприклад, для самої грубої обробки застосовують шкурки № 40-43, після шпатлювання - шкурки № 16,20,25, перший шар лаку шліфують шкурками № 6 і 8, останній шар лаку - тільки шкуркою № 3, тобто самої дрібної. Для шліфування деревини шкурки із зернами корунду, наждаку або карборунда непридатні, оскільки вони призначені для шліфування твердих матеріалів (наприклад, металів). З якого матеріалу виконана шліфує поверхню шкірки, можна дізнатися, подивившись на зворотну сторону основи. На рулонах шкурки завжди ставлять літеру, яка вказує на матеріал. Для шліфування деревини використовують шкурки з літерами С (скло), КР (кремній) і KB (кварцит). Шкурки можуть бути на тканинній і паперовій основі. Для шліфування нерівних поверхонь застосовують тільки шкурку на тканинній основі. При роботі на шкурку тиснути сильно не слід, оскільки це позначається на якості роботи. Шліфувати деревину потрібно лише вздовж волокон або трохи навскіс, тому що при шліфуванні поперек волокон на поверхні залишаються подряпини, особливо помітні на світлій деревині. Щоб не бруднити дерев'яну поверхню, перед вживанням шкірку потрібно очищати і провітрювати. Щоб зручніше було працювати, можна обтягнути шкіркою дерев'яний брусок або шматок пінопласту. Оскільки при шліфуванні перерізаються волокна, на поверхні деревини утворюється ворс. Щоб підняти ворс, після роботи з поверхні ганчіркою знімають пил і змочують її водою, а потім знімають ворс шкіркою. Змочувати поверхню потрібно тампоном або губкою. Знімати ворс необхідно тому, що при покритті поверхні лаком ворс піднімається, і поверхня виходить нерівною. Замість простої води добре використовувати воду з клеєм (1 ст. Ложка клею на літр води).

Шліфування можна робити як по сухій, так і по мокрій поверхні. При шліфуванні мокрим способом поверхню для охолодження змочують водою, скипидаром або гасом, а також необхідно користуватися водостійкими шкурками. Водостійкі шкірки можна використовувати і при шліфуванні насухо. Для шліфування застосовуються і інші шліфувальні матеріали: порошки і пасти. Шліфувальні порошки представляють собою абразивні зерна без сполучного складу. Шліфувальні порошки з пемзи та трепелу застосовують при шліфуванні лакофарбових покриттів. Найбільш поширеним способом використання шліфувальних порошків є мокре шліфування з додаванням води, гасу, масла і скипидару. В основі шліфувальних паст лежить абразивний порошок і зв'язує рідину - технічний вазелін, віск, масла і т. п. Як розчинники шліфувальних паст використовують гас, уайт-спірит, скипидар, бензин; як розріджувач - воду. Застосовують шліфувальні пасти для шліфування лакофарбових покриттів.