Скільки людині потрібно особистої площі?

Скільки людині потрібно особистої площі? Головним для нас у сприйнятті певного замкнутого простору є не констатація його фізичних розмірів, а пов'язані з цим відчуття, відповідно до яких воно здається нам великим або маленьким, затишним або незатишним, зручним чи незручним для конкретних цілей нашого перебування в ньому. У зв'язку з цим питання, яким має бути за розмірами призначене для життя людини особистий простір (зауважу, що житло може складатися з деякої множини замкнених просторів), не має однозначної відповіді. З достатньою мірою визначеності можна лише сказати, що воно повинно бути не більше розмірів земної кулі і не менше розмірів самої людини. Тому при визначенні розмірів житла прийнято керуватися загальноприйнятими для певного часу і місця нормами мінімальної жилої площі, необхідної для однієї людини або групи людей (сім'ї). Є, звичайно, норми, що регламентують максимальні розміри приміщення або групи приміщень, що використовуються для житла, але вони виходять не з поняття життєвої необхідності, а з містобудівних, екологічних та інших міркувань. У країнах СНД прийнято вважати - і це зафіксовано у відповідних нормах, - що мінімальна житлова площа для однієї людини повинна бути не менше 6 кв. м при висоті приміщення не менше 2,20 м. У Західній Європі, наприклад, підхід до нормування житлових приміщень залежить насамперед від їх призначення. Так, наприклад, площа житлової (загальної, як кажуть у нас) кімнати для 2-4 осіб повинна бути в Німеччині (DIN 18011) і Швеції не менше 20 кв. м, а в Данії та Голландії - не менше 18 кв. м (без урахування площі, необхідної для стаціонарного місця для сну, і з урахуванням площі, необхідної для місця прийому їжі). Спальня ж повинна бути площею не менше 13 кв. м - у Німеччині, 11 кв. м - у Голландії та 12 кв. м - у Швеції. Якщо ж говорити про оптимальні розмірах житла, то на цей рахунок при будівництві індивідуального житла можна керуватися рекомендаціями свого гаманця чи архітекторів. Архітектори СНД рекомендують при визначенні розмірів житла виходити з норми його площі на одну людину в 9-12 кв. м при висоті стелі 2,50 - 3,00 м. У Німеччині розміри площі житлової (загальної) кімнати на 2-4 людини рекомендуються від 23 кв. м (без місця для сну і з місцем для прийому їжі), а у Швеції - ті ж 20, що і при мінімумі спальні (для дорослих) - від 14 і 15 кв. м відповідно. Рекомендована площа кухні (без місця для прийому їжі) у Німеччині та Голландії повинна бути від 7 кв. м, а в Данії - від 6. Загальна ж площа індивідуального житла (квартири, будинку) з вхідними в нього підсобними приміщеннями (комунікаційними: передпокої, коридори, технічними: кухні, санвузли, приміщення для зберігання і т. п.), за офіційним думку архітекторів держав СНД, повинна бути не менш 30 кв. м для одного двох дорослих осіб, а на думку, наприклад, німецьких (DIN 18022), - не менш 56,0 кв. м (без дитячої кімнати). Сім'я, що складається з двох дорослих і одну дитину, повинна, згідно з нормами DIN, займати не менше 64,0 кв. м житлової площі; сім'я з двох дорослих і двох дітей при одній дитячій кімнаті - не менше 68,5 кв. м, при двох - не менше 73,0. Рекомендований ж DIN 18022 мінімум для зазначених випадків становить відповідно 61,0; 70,0; 75,0 і 79,0 кв. м. Про подібні норми в Сполучених Штатах та інших високорозвинених країнах говорити не будемо. Звичайно, тим, кого займає облаштування вже наявного в них житла, наведені норми цікаві тільки для інформації, а тим, хто збирається обзавестися індивідуальним житлом, вони можуть служити лише як вихідного орієнтир для визначення його розмірів. Але тим і іншим корисно буде звернутися до рис. 2, який ілюструє думку про те, що при визначенні мінімуму необхідного до житла вільного простору, слід виходити із суми просторів, потрібних для здійснення можливих функціональних рухів людини.

У будь-якій країні житлові норми, якщо такі є, розраховані на типового соціуму, тобто на людей з типовими для даного суспільства потребами, способом життя, побутовим поведінкою і матеріальними можливостями. Зрозуміло, що в різних суспільствах і в різних людей можуть бути різні уявлення про те, скільки квадратних метрів потрібно людині для щастя. Мільйонерові чернеча келія представляється могильним склепом, чернець ж ні за які пряники не захоче жити в багатокімнатних особняку, задушливому своєї суєтою всі його помисли про неземне і вічне. Крім того, в більшості госуда рств пр інятие житлові норми продиктовані тенденцією економії матеріальних, енергетичних та земельних ресурсів. Такі норми, як правило, розраховані на поліфункціональність окремих приміщень і на задоволення певного мінімуму потреб, таких, як, скажімо, сон, приготування і приймання їжі, дотримання особистої гігієни, найпростіші форми дозвілля та занять за інтересами. Подібні норми не враховують, скажімо, необхідність окремих приміщень, наприклад, для прийому їжі (їдальня), занять за інтересами (кабінет, кімната для ігор, гімнастичних вправ або занять музикою і т. п.), виконання побутової роботи (прання, прасування, сушіння речей та догляду за ними), зберігання одягу та технічного обладнання, для довгострокового прийому гостей і родичів і т. д. Різні норми в тій чи іншій мірі враховують лише місце для виконання цих функцій в межах багатоцільового приміщення. Неважко здогадатися, виконання скількох і яких функцій покладається, наприклад, на квартиру з однією житловою кімнатою. Деякі західноєвропейські норми припускають, що частина площі спальні для дорослих може бути використана як дитяче місце або місце для роботи, частина загальної кімнати - для прийому їжі, частину кухні - для виконання роботи по догляду за речами. Для людей, що володіють великими матеріальними можливостями, питання про розмір необхідного їм житла переходить в більшості випадків з площини нечеловечним мінімуму площі в площину визначення кількості необхідних приміщень. Однак і в цьому випадку кількість приміщень та їх розмір повинні визначатися за принципом доцільності. Чи варто, наприклад, використовувати кабінет тільки за прямим призначенням, якщо в ньому передбачається щодня працювати в середньому не більше 4 годин? Або взагалі передбачати його, якщо передбачається перебувати в ньому не більше 1 години на день? Чи не раціональніше чи буде в першому випадку поєднати його з місцем для денного відпочинку, а в другому - зі спальнею? Чи варто передбачати його площа більшою, ніж та, яка необхідна для організації тільки індивідуального робочого місця, якщо в ньому не передбачається прийом відвідувачів? Адже житлова площа, крім одноразових, вимагає ще й постійних матеріальних і-енергетичних витрат: на обладнання, опалення, кондиціювання повітря (там, де це необхідно), освітлення, прибирання, ремонт. Чи варто вкладати енергію і гроші в те, що нефункціональні для вашого способу життя? Раціональний чи, наприклад, триповерховий особняк, якщо в ньому відсутні каналізація та водопровід, а опалення-п ечное? Тим же, у кого житло вже є і кому визначати його раціональні розміри немає необхідності, залишається прийняти сказане в цьому розділі до відома і подумати про те, як раціональніше використовувати відведені їм житлові метри, в чому, ми сподіваємося, допоможуть відомості, викладені в цій книзі.